Оскарження тимчасового вилучення майна в рамках кримінального провадження – судова практика

Однією з проблем з якою стикається бізнес є повернення тимчасового вилученого майна в рамках кримінального провадження. Зазвичай вилучення такого майна відбувається за результатами проведення обшуку.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України тимчасово вилученим майном  є речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

Дуже часто можливість тимчасового вилучення майна під час обшуку використовується правоохоронцями з незаконною метою, зокрема, як спосіб тиску на бізнес, коли фактично правоохоронним органам законом надано можливість вилучити у особи будь-яке майно, хоча воно може не мати жодного відношення до кримінального провадження, в межах якого проводиться відповідна слідча дія. Далі особа, майно якої вилучено, має докласти багато зусиль, щоб оскаржити тимчасове вилучення майна та повернути його у своє володіння.

  Чиним законодавством передбачено ознаки тимчасово вилученого майна, порядок його повернення та скасування такого статусу майна, однак на практиці непоодинокими є випадки зловживань з боку правоохоронців, які є наслідком наявності прогалин законодавчого регулювання та відсутності дієвого механізму захисту права власності фізичних і юридичних осіб, відповідальності слідчих, прокурорів за свідоме, всупереч рішенню суду, порушення конституційних прав власників майна.

Судова практика щодо оскарження тимчасового вилучення майна в рамках кримінального провадженняє досить значною, що дозволяє її системно аналізувати, виявляти основні тенденції, визначати проблеми законодавчого регулювання, обирати найбільш правильну стратегію для поновлення прав власника майна.

Зупинимося більш детально на конкретній судовій практиці щодо оскарження тимчасового вилучення майна в рамках кримінального провадження

1. Ухвалою Соломʼянського районного суду м. Києва від 08.08.2023 по справі № 760/15531/23 було задоволено скаргу адвоката – представника власника майна на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, зобовʼязано майно повернути власнику. Підставою для вищевказаного рішення суду стало те, що органом досудового розслідування під час розгляду справи не було доведено, що вилучене майно під час обшуку має відношення до кримінального провадження, постанова про визнання вказаного майна речовими доказами була відсутня.

Крім того, не було надано доказів щодо наявності однієї з умов, за наявності яких, відповідно до положень частини другої статті 168 КПК України можливе вилучення комп`ютерної техніки та мобільних телефонів, а саме: вилучені комп`ютер та мобільний телефон з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження; такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення; доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

2. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.06.2023 по справі № 757/13137/23-к було задоволено апеляційну скаргу адвоката – представника власника майна, скасовано ухвалу суду та призначено новий  розгляд  в суді першої інстанції.

Так, Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.05.2023 було каргу адвоката, діючого в інтересах громадської організації на бездіяльність слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо повернення тимчасового вилученого майна – повернуто скаржнику.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що адвокатом до скарги не долучено належних та допустимих доказів звернення ним до правоохоронних органів з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, а саме відсутні копії таких звернень (клопотань) з відміткою про їх реєстрацію в канцелярії правоохоронного органу, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку, що до слідчого із клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна скаржник не звертався, що свідчить про відсутність відомостей, які б вказували про вчинену бездіяльність слідчим, що є підставою для повернення скарги. Крім того, слідчий суддя зазначив, що  вилучення такого майна відбулось на підставі ухвали слідчого судді від 22.12.2022, тоді як зі скаргою до слідчого судді адвокат звернувся лише 18.05.2023, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом десятиденного строку.

За результатами апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції, скасовуючи вищевказану ухвалу слідчого судді, прийшов висновку, що нормами кримінального процесуального закону чітко встановлені підстави припинення тимчасового вилучення і такі підстави не пов`язані з поданням клопотання про повернення такого майна,  а тому висновок слідчого судді про відсутність відомостей, які б вказували про бездіяльність слідчого, у зв`язку з не долученням до скарги доказів  на підтвердження звернення до слідчого з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, є безпідставними.

Також колегія суддів апеляційної інстанції не погодилася з висновком слідчого судді щодо пропуску строку на оскарження адвокатом бездіяльності слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна з урахуванням того, що бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами ст.169 КПК України, має лише початковий момент і відноситься до категорії триваючих.

3. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2023 по справі № 757/48567/23-к відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, вилученого за результатами проведення обшуку.

Своє рішення суд мотивував тим, що особа, яка звернулася зі скаргою зазначила, що арешт на вилучене майно під час проведення обшуку накладено не було, однак жодних даних на підтвердження вказаних фактів слідчому судді надано не було.

4. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.02.2024 по справі № 759/281/24 задоволено частково скаргу адвоката на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні майна, зобовʼязано майно вилучене під час обшуку повернути власнику.

Підставою для прийняття такого рішення суду стало те, що арешт на вищевикладене тимчасово вилучене майно не накладався, з клопотанням про арешт майна ні слідчий, ні прокурор до слідчого судді не зверталися, що підтверджується листом Святошинського районного суду м. Києва.

Звертаємо відразу увагу, що вищевказані підстави для повернення тимчасово вилученого майна є одними з найпоширеніших в існуючій судовій практиці.

5. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2023 по справі № 757/59026/23-к було задоволено скаргу товариства з обмеженою відповідальністю на бездіяльність Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, зобовʼязано повернути власнику грошові кошти, вилучені за результатами проведення обшуку.

Так, слідчий суддею Печерського районного суду м. Києва було винесено ухвалу, якою надано дозвіл на проведення обшуку нежитлових приміщень за місцем здійснення діяльності субʼєкта господарювання, з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному проваджені, зокрема, коштів в національній та іноземній валюті, отриманих в результаті вчинення кримінальних правопорушень.

За результатами проведення обшуку слідчим було вилучено значну грошову суму, яка належить субʼєкту господарювання.

У звʼязку з тим, що на думку слідчого йому було надано дозвіл ухвалою суду про обшук на вилучення грошових коштів, слідчий не звертався до суду з клопотанням про арешт майна, так як не вважав майно тимчасово вилученим.

Натомість за результатами розгляду скарги власника майна слідчий суддя прийшов до висновку, що протокол обшуку не містить даних, які б вказували на те, що вилучені грошові кошти отримані в результаті вчинення кримінальних правопорушень. Відтак, слідчий зобов`язаний був звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт грошових коштів протягом 48 годин після їх вилучення.

Слідчим допущено незаконне утримання майна, яке повинно бути повернуто власнику.

6. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.09.2022 по справі № 758/7290/22 відмолено у задоволенні скарги представника власника майна на бездіяльність уповноважених осіб прокуратури, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

Підставою для відмови у задоволенні скарги стало те, що автором скарги долученими до неї документами не підтверджено свій процесуальний статус як володільця майна щодо якого ставиться питання про його повернення.

7. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.03.2024 по справі № 753/4588/23 задоволеночастково скаргу адвоката в інтересах на бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, зобовʼязано повернути автомобіль володільцю майна.

Так, слідчим районного управління поліції під час проведення невідкладного обшуку вилучено автомобіль. У подальшому після проведення обшуку слідчий звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на обшук вищевказаного автомобіля, яке було задоволено. Арешт на вищевказаний автомобіль не накладався. Відповідно до позиції слідчого вищезазначений автомобіль не відноситься до тимчасово вилученого, так як дозвіл на його вилучення після обшуку надано ухвалою суду.

За результатом розгляду скарги суд не погодився з вищевказаною позицією слідчого та прийшов до висновку, що автомобіль відноситься до тимчасово вилученого майна, на яке мав бути накладений арешт, чого досі зроблено не було.

8. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2023 по справі № 761/8382/23задоволено частково скаргу адвоката в інтересах на бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, зобовʼязано повернути майно власнику.

Так, ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку, зокрема з метою відшукання та вилучення, окрім іншого, терміналів мобільного зв`язку, сім-карток, тримачів від сім-карток, інших засобів зв`язку, оптичні та інші носії інформації, у тому числі флеш-карти, меморі стіки, з`ємні флеш накопичувачі, жорсткі магнітні накопичувані та диски, комп`ютерна техніка та інше комп`ютерне устаткування, а також інші речі і документи, які використовувалися співучасниками для підготовки та вчинення злочинів, серед яких: документи, рукописні та чорнові записи, листування чи інші форми поштового обміну інформацією, блокноти, предмети, документи, договори та угоди, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення та можуть містити в собі інформацію, яка має значення для подальшого досудового розслідування.

За результатами розгляду скарги встановлено, що уповноважений слідчий у судовому засіданні не навів доказів наявності вищезазначеної інформації на перелічених у скарзі речах, а саме мобільному телефоті та ноутбуці, зважаючи на час, що пройшов з моменту тимчасово вилучення вказаного майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що телефон та ноутбук, зазначені у скарзі являються тимчасово вилученим майном.

Висновки

Судова практика щодо оскарження тимчасового вилучення майна в рамках кримінального провадженняє досить різноманітною та поширеною. З метою ефективного захисту прав власника вищевказаного майна варто під час формування правової позиції враховувати наявну судову практику.

Відповідно до діючого кримінально процесуального законодавства   правоохоронці повинні самостійно ініціювати повернення майна володільцю, якщо не відсутні законні підстави зберігати його у себе. Однак, як свідчить існуюча правозастосовча практика, у більшості випадків повертати вищевказане майно доводиться шляхом звернення до суду.